Використання елементів гуманних технологій на ГПД

Нехай учитель поспішає до дітей,

радіє кожній зустрічі з ними,

тоді й діти поспішатимуть у школу

 і щиро радітимуть кожній зустрічі

 зі своїм учителем.

Ш. Амонашвілі

Багато педагогів стверджують, що нинішні діти змінилися, причому не на краще. Але, напевне, вони забувають, що суттєво змінився світ, у якому ми живемо сьогодні.

Останніми роками до школи приходять зовсім інші діти. Вони дуже  різні: вразливі, тривожні і ніби байдужі, впевнені і налякані, щирі і злі, трохи егоїсти, трохи циніки, конфліктні, самостійні і не дуже, контактні і замкнуті, доглянуті і покинуті, нещасні і щасливі – всі вони потребують уваги, турботи, допомоги, співпереживання, розуміння, вимогливості, щирості, поваги, добра, впевненості дорослого у їхньому  гідному майбутньому.

Сучасні першокласники більш комунікабельні, практичні, менш боязкі і, разом з тим, конфліктніші, ніж їхні попередники, не мають навичок спільної роботи.

На жаль, часто до школи приходять діти, «перевантажені» зовнішньою мотивацією, з неадекватною самооцінкою, підвищено збудливі. Багатьом молодшим школярам властива агресивність (причина – страх бути ображеним), запальність, гарячкуватість. Пасивність поведінки маленьких учнів наразі досить часто пояснюється малим досвідом спілкування, невмінням звертатися до дорослого, побоюванням отримати негативну оцінку своєї поведінки чи діяльності.

Яких же ми хочемо бачити учнів в ХХІ столітті? Для багатьох із нас це питання є дилемою: або вони повинні мати гарні знання, або бути хорошими людьми, добре б і те й інше разом. Проте якщо життя змушує розставити пріоритети – то нехай краще будуть хорошими  людьми. Це – важливіше, хоча й складніше. Оскільки є речі, що не передаються у формі знань, бо шлях здобуття цінностей лежить через серце,  виховується прикладом, а не повчанням.

Діти змінюються, дорослішають, видозмінюється їх психологія, ставлення  до дійсності, характер колективного життя. І у зв’язку з цим, вчителю також необхідно змінювати стиль, методи спілкування з ними. На думку Шалви Олександровича  педагог повинен їх  змінювати не тільки тоді, коли до цього спонукає ситуація, а бачити характери своїх вихованців і в даний момент, і в перспективі, потрібно вміти випереджувати події, тобто, вчитель повинен бути «оптимістичним і випереджаючим дорослішання дітей». Він має постійно підвищувати свою педагогічну майстерність, рухатись вперед і, звичайно, вірити в свої сили, зуміти розкрити всі свої можливості, свій талант.

Існує безліч методик, за якими працюють педагоги виховуючи особистості.  Народна мудрість говорить, що у справжнього вчителя уроки не для дітей, а з дітьми. Це вони, вчителі, торкаючись душі маленької людини, намагаються не поранити,  не образити, обережно виростити, допомогти реалізувати себе у житті, ввійти у нього якомога чеснішими, добрішими, впевненішими.

Гуманна педагогіка – це велика мудрість. У якій стверджується педагогіка світла. Гуманна педагогіка  – це та, яка може наблизити дитину до пізнання самих себе. Обов’язок  вчителя – дати радість пізнання. Учитель – творець, який дозволяє дитині відкрити самого себе. Він віддається безкорисливо, щоб продовжити себе у своїх  вихованцях, дати їм крила для польоту у життя.

Гуманна педагогіка визначає характер вчителя у трьох якостях: доброта, щирість, відданість.

Тільки віра педагога в сили дитини, доброзичлива його підтримка ("я знаю, що ти зможеш"), а також критичне ставлення педагога до самого себе, постійне самовиховання й самовдосконалення нададуть виховному процесу діючої сили й допоможуть постійно знаходити шляхи виховання дитячого розуму й серця. У разі такого ставлення до себе дитина стає повноправним співучасником виховного процесу, тобто певною мірою сам собі методист, учитель, учений, винахідник.

Можна узагальнити різницю, яка існує між принципами авторитарної та гуманної педагогіки.

Авторитарна педагогіка:

- формує і реалізує систему примусу;

- орієнтована на формування знань, умінь, навичок;

- задовольняється обліком психологічних особливостей дітей;

- готує дітей до життя;

- монологічна;

- немає потреби в принципах любові, творчого терпіння, довіри, вільного вибору, радості пізнання й спілкування,співробітництва як суттєвих компонентів педагогічного процесу.

Гуманна педагогіка:

- пропонує творчий пошук системи співробітництва;

- звернена в першу чергу на облагородження душі дитини, а знання мислиться як необхідна умова творчості, творення блага;

- приймає й вбирає дитину цілком такою, як вона є;

- виховує дітей самим життям;

- діалогічна;

- перелічені принципи є вихідними;

- йде шляхом творчості й інновацій, тому далека від консерватизму;

- вважає основою духовну субстанцію.

З цих характеристик гуманної педагогіки виводимо особистісні якості характеру, необхідні педагогу, який працює в системі особистісно-орієнтованого навчання: доброзичливість, щира зацікавленість дітьми, повага до учнів, ввічливість; культура спілкування; толерантність; привітність; коректність; компетентність, ерудованість, різнобічні інтереси; уміння створювати навколо себе миролюбиву атмосферу; усвідомлення і врахування власних помилок; гнучкість, вміння слухати, вміння виправляти власні помилки.

Відомо: що посієш, те й пожнеш. Сіймо любов та повагу – зберемо вдячність і зацікавленість.