Методи Ш.Амонашвілі, які можна використовувати в роботі вчителя та вихователя ГПД

На заняттях варто часто застосовувати прийом "обнадійливого співчуття" (за висловом Ш. О. Амонашвілі), що ґрунтується на переживанні педагогом невдачі кожної дитини й готовності прийти їй на допомогу. Вихователь зобов’язаний глибоко вивчити можливості кожного вихованця й уміло зміцнювати впевненість у власних силах. Мудрий педагог, за переконанням Амонашвілі, має стверджувати в дитині впевненість у тому, що її помилки, а тим більше невдачі в навчанні мають бути не лише поодинокими, а й головне — завжди подоланими. Після виконання важкого завдання або, помітивши, що засвоєння дітьми матеріалу не йде бажаними темпами, такий учитель із розумінням промовить: "Бачу, діти, що нелегко було вам виконати цю роботу. Спробуймо ще раз поміркувати разом. Ось побачите: завтра всі ви будете легко розв’язувати схожі задачі". Зверніть увагу: не "я вже з вами вибилася з сил", а "вам, діти, важко, але ви подолаєте".

Робота над «книжками-малютками»

Книга-малютка є аркушем паперу, на якому надруковано дитячу розповідь або вірш. Його потрібно скласти, обрізати, зшити – і виходить книжка. Зміст роботи кожного учня з такими книгами різноманітний: «відновити» авторський текст; дописати пояснення для слів-виносок, що є на кожній сторінці; намалювати малюнки на вільних сторінках відповідно до тексту; поставити запитання до тексту в кінці книжки; скласти зміст книжки, вказуючи сторінки; зробити для книги обгортку; оформити обкладинку книги у відповідності до змісту написаного, вказуючи ім’я і прізвище автора, назву, рік «видання». На другій сторінці записати ім’я і прізвище художника-оформлювача.

Виступ з доповідями

Кожен учень може побувати дослідником, експертом з будь-якої цікавої для нього теми. Педагог допомагає скласти невелику, але цікаву, змістовну доповідь, з якою учень виступає перед однокласниками.

Запитання для педагога

Під час навчально-виховного процесу в учнів можуть виникати різноманітні запитання, з якими вони звертаються до педагога. Діти повинні відчувати, з якою відповідальністю і серйозністю вихователь відноситься до запитання. В одних випадках можна сказати учням, в яких джерелах можна знайти відповідь на запитання, в інших – записати запитання, пообіцявши дослідити його і пізніше дати на нього відповідь.

Твори на вільні теми

Учням можна пропонувати різноманітні теми для написання невеличких творів: «Коли я виросту…», «Три моїх бажання», «Що мене радує і що засмучує», «Праця в моєму житті», «Як я себе виховую», «Яким я хочу стати», «Природа в моєму житті», «Як творити добро?». Можна ці твори збирати в книги «Мої твори», оформляти стінгазети і т.д.

Розмови з самим собою

Учні заводять зошити, в яких записують «розмови з собою» - про свої успіхи і невдачі, що радує, що засмучує, що цікавого відбулося і т.п.

Використання елементів гуманних технологій на ГПД

Нехай учитель поспішає до дітей,

радіє кожній зустрічі з ними,

тоді й діти поспішатимуть у школу

 і щиро радітимуть кожній зустрічі

 зі своїм учителем.

Ш. Амонашвілі

Багато педагогів стверджують, що нинішні діти змінилися, причому не на краще. Але, напевне, вони забувають, що суттєво змінився світ, у якому ми живемо сьогодні.

Останніми роками до школи приходять зовсім інші діти. Вони дуже  різні: вразливі, тривожні і ніби байдужі, впевнені і налякані, щирі і злі, трохи егоїсти, трохи циніки, конфліктні, самостійні і не дуже, контактні і замкнуті, доглянуті і покинуті, нещасні і щасливі – всі вони потребують уваги, турботи, допомоги, співпереживання, розуміння, вимогливості, щирості, поваги, добра, впевненості дорослого у їхньому  гідному майбутньому.

Сучасні першокласники більш комунікабельні, практичні, менш боязкі і, разом з тим, конфліктніші, ніж їхні попередники, не мають навичок спільної роботи.

На жаль, часто до школи приходять діти, «перевантажені» зовнішньою мотивацією, з неадекватною самооцінкою, підвищено збудливі. Багатьом молодшим школярам властива агресивність (причина – страх бути ображеним), запальність, гарячкуватість. Пасивність поведінки маленьких учнів наразі досить часто пояснюється малим досвідом спілкування, невмінням звертатися до дорослого, побоюванням отримати негативну оцінку своєї поведінки чи діяльності.

Яких же ми хочемо бачити учнів в ХХІ столітті? Для багатьох із нас це питання є дилемою: або вони повинні мати гарні знання, або бути хорошими людьми, добре б і те й інше разом. Проте якщо життя змушує розставити пріоритети – то нехай краще будуть хорошими  людьми. Це – важливіше, хоча й складніше. Оскільки є речі, що не передаються у формі знань, бо шлях здобуття цінностей лежить через серце,  виховується прикладом, а не повчанням.

Діти змінюються, дорослішають, видозмінюється їх психологія, ставлення  до дійсності, характер колективного життя. І у зв’язку з цим, вчителю також необхідно змінювати стиль, методи спілкування з ними. На думку Шалви Олександровича  педагог повинен їх  змінювати не тільки тоді, коли до цього спонукає ситуація, а бачити характери своїх вихованців і в даний момент, і в перспективі, потрібно вміти випереджувати події, тобто, вчитель повинен бути «оптимістичним і випереджаючим дорослішання дітей». Він має постійно підвищувати свою педагогічну майстерність, рухатись вперед і, звичайно, вірити в свої сили, зуміти розкрити всі свої можливості, свій талант.

Існує безліч методик, за якими працюють педагоги виховуючи особистості.  Народна мудрість говорить, що у справжнього вчителя уроки не для дітей, а з дітьми. Це вони, вчителі, торкаючись душі маленької людини, намагаються не поранити,  не образити, обережно виростити, допомогти реалізувати себе у житті, ввійти у нього якомога чеснішими, добрішими, впевненішими.

Гуманна педагогіка – це велика мудрість. У якій стверджується педагогіка світла. Гуманна педагогіка  – це та, яка може наблизити дитину до пізнання самих себе. Обов’язок  вчителя – дати радість пізнання. Учитель – творець, який дозволяє дитині відкрити самого себе. Він віддається безкорисливо, щоб продовжити себе у своїх  вихованцях, дати їм крила для польоту у життя.

Гуманна педагогіка визначає характер вчителя у трьох якостях: доброта, щирість, відданість.

Тільки віра педагога в сили дитини, доброзичлива його підтримка ("я знаю, що ти зможеш"), а також критичне ставлення педагога до самого себе, постійне самовиховання й самовдосконалення нададуть виховному процесу діючої сили й допоможуть постійно знаходити шляхи виховання дитячого розуму й серця. У разі такого ставлення до себе дитина стає повноправним співучасником виховного процесу, тобто певною мірою сам собі методист, учитель, учений, винахідник.

Можна узагальнити різницю, яка існує між принципами авторитарної та гуманної педагогіки.

Авторитарна педагогіка:

- формує і реалізує систему примусу;

- орієнтована на формування знань, умінь, навичок;

- задовольняється обліком психологічних особливостей дітей;

- готує дітей до життя;

- монологічна;

- немає потреби в принципах любові, творчого терпіння, довіри, вільного вибору, радості пізнання й спілкування,співробітництва як суттєвих компонентів педагогічного процесу.

Гуманна педагогіка:

- пропонує творчий пошук системи співробітництва;

- звернена в першу чергу на облагородження душі дитини, а знання мислиться як необхідна умова творчості, творення блага;

- приймає й вбирає дитину цілком такою, як вона є;

- виховує дітей самим життям;

- діалогічна;

- перелічені принципи є вихідними;

- йде шляхом творчості й інновацій, тому далека від консерватизму;

- вважає основою духовну субстанцію.

З цих характеристик гуманної педагогіки виводимо особистісні якості характеру, необхідні педагогу, який працює в системі особистісно-орієнтованого навчання: доброзичливість, щира зацікавленість дітьми, повага до учнів, ввічливість; культура спілкування; толерантність; привітність; коректність; компетентність, ерудованість, різнобічні інтереси; уміння створювати навколо себе миролюбиву атмосферу; усвідомлення і врахування власних помилок; гнучкість, вміння слухати, вміння виправляти власні помилки.

Відомо: що посієш, те й пожнеш. Сіймо любов та повагу – зберемо вдячність і зацікавленість.

Пам'ятки для батьків молодших школярів

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ДЕСЯТЬ ПОРАД ІЗ ВИХОВАННЯ

МАЛЕНЬКОГО ЧИТАЧА»

1. Читайте своїй дитині скрізь і завжди: листівки, інструкції на коробках, в машині або під час чекання прийому в поліклініці, на відпочинку тощо.

2. Доки дитина росте, показуйте їй малюнки та збірки оповідань. Кольори і форми вразять її, а слухання сприятиме виникненню бажання самому прочитати.

3. Регулярно відвідуйте бібліотеку. Дозволяйте дітям обирати книги самостійно.

4. Читання перед сном повинно стати регулярною сімейною традицією. Якщо для читання обрані правильні книги, то навіть старшим дітям буде цікавим читання вголос.

5. Пам'ятайте про поезію! Короткий вірш —це найкращий спосіб привернути увагу дітей на деякий час.

6. Заохочуйте дітей до читання вголос в той час, коли ви готуєте, прасуєте, шиєте, перете білизну.

7. Використовуйте телебачення, щоб привернути увагу до читання.

8. Тримайте вдома безліч матеріалу для читання. Зберігайте дитячу літературу на нижніх полицях, щоб діти могли її легко дістати.

9. Нехай ваша дитини побачить вас за читанням. Розмовляйте стосовно того, що ви читаєте.

10. Даруйте книги дітям. Цим ви даєте зрозуміти, що книги особливі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК РОЗВИНУТИ САМОСТІЙНІСТЬ У ДІТЕЙ»

1. Визнайте особистість дитини та її недоторканість.

2. Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки. Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама.

3. Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.

4. Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості; учіть докладати зусилля для досягнення мети.

5. Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розподіляти на конкретні дії.

6. Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої хатні обов'язки, уміти виконувати доручення.

7. Учіть спілкуватися з іншими дітьми, дорослими. Пам'ятайте: дитина наслідує модель батьківської поведінки.

8. Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.

  

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ «РОБОЧЕ МІСЦЕ ШКОЛЯРА»

Кожній дитині необхідно мати постійне робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує охайність та почуття відповідальності.

Для учнів бажано виділити окрему кімнату. Якщо така можливість відсутня —

затишне місце біля вікна. Стіл ставлять так, щоб світло падало ліворуч. Основна вимога до обладнання робочого місця —меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола —55-65 см (для дітей зростом 120-150 см).

Якщо в сім'ї декілька школярів, то робоче місце слід обладнати для кожного окремо. Безпосередня близькість робочих міць розпорошує увагу дітей, тому доцільно, щоб вони знаходилися поблизу і водночас ізольовано. Тоді кожен може займатися своїми справами.

Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця — забезпечення правильної пози школяра під час сидіння. Учень має сидіти глибоко на сільці, спираючись попереково-кряжовою часиною хребта на спинку. Голова —у вертикальному положенні або дещо нахилена вперед (під кутом не більше ніж 15 градусів). Тулуб теж нахилений уперед, передпліччя вільно лежать на столі. Плечовий пояс розміщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на підлогу чи підніжку.Відстань від очей до предметів, що розглядаються, має становити 30-35 см. Верхню частину книги необхідно підняти за допомогою

підставки.

Вам, батькам, корисно перший місяць посидіти з дитиною не поруч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не відволікався під час роботи, правильно поклав книжки, зошит, не сутулився, сидів у зручній позі. Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці.

Як домогтися виконання дітьми цих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що вимагаєте від нього. Син чи донька запам'ятають це досить швидко тоді, коли дорослі щоразу й завчасно реагуватимуть на їх вчинки. Важливо похвалити дитину за кожен, навіть незначний успіх: «Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець!»