Дитина пішла в школу. Така щаслива перші
дні, так поспішає у новий колектив, у свій клас. І все там цікаво, і уроки, й
перерви веселі, і нові друзі. Але й осінь така гарна, теплі та сонячні дні, багато
квітів і метеликів над ними, хоч у синьому небі все частіше журливе курликання.
Це пташки відлітають. Але дітям весело і тепло. І граються вони аж до темноти.
А потім поки ще спати вкладешся. Бо ж і кіно та мультики по телевізору, а то
старші діти ще й відео дивляться чи веселу гру затіяли, який там сон! І лягає
дитина спати пізно-пізно, а на ранок не піднімеш. Саме сон прийшов, а тут до
школи будять. І так день за днем. І стає сумно. Нащо та школа, так добре вранці
поспати, так затишно і тепло. А як згадає, що так доведеться до безконечності
вставати і вставати, аж жаль бере, шкода себе робиться. І от придумує дитина,
як би то до школи не піти. А фантазія у кожного своя. То їм захворіти хочеться,
щоб вдома залишитися, то ще щось вигадають. І це непоодинокі випадки такого
розпорядку. А звідси і проблеми виникають у дітей, у дорослих.
Ще цікавіше те, що мама з татом неначе й
не помічають, що на небі вже й зорі висіялися, а діти ще бігають по вулиці
самі, або риються в темноті у пісочниці, або придумують різні страшні ігри. І,
навіть, не підлітки, а зовсім маленькі. А мами з татами в цей час дивляться з
захопленням телевізор чи зайняті такими-сякими розмовами з сусідами. І не
переживають, і не задумуються, що все може трапитися з дитиною, що їй завтра вранці
вставати до школи, що дитя не виспиться. Чому так? Це байдужість до дитини, це
недбалість батьків, махровий егоїзм і безтурботність, як це зрозуміти? І лише
тоді, як трапиться лихо, сплескують руками і причитають. І повернув би все
назад, щоб відвести біду, та це ж не кіно, що можна перекрутити плівку і стерти
страшний епізод, це життя. Воно буває на тільки привітне, безтурботне і веселе,
але й жорстоке, вміє бити і наказувати. А тоді людина у відчаї кричить: «За що
мені така кара?» Кара за байдужість, за недбале ставлення до своїх обов’язків,
за лінь — це великі гріхи. І дуже шкода, що їх несуть невинні діти, втрачаючи
здоров’я, а часом і життя.
А я згадую своє дитинство. І повертаюсь,
як пташка, у тепло своєї родини, відчуваю теплі і міцні долоні тата, який часто
садовив мене на коліна і розказував безконечну казку, яку я давно знала
напам’ять, навіть знала, де зупиниться тато, щоб підбадьорити мене слухати
далі, але як же затишно мені було біля нього, як приємно. Або сиділи ми обох з
мамою на маленьких стільчиках, а вона розказувала різні історії, обнявши і
пригорнувши мене. Ми часто так сідали вечорами на кухні, а перед нами догорало
вугілля у плиті і на цей вогонь можна було дивитись безконечно, бо там
створювались все нові і нові картини, і летіла я на крилах фантазії у невідомі
краї. Такі вечори любила не тільки я, але й мої подруги, які не раз приходили,
щоб послухати розповіді моїх мами і тата. Усім було приємно, тепло і затишно.
Ми заспокоювались і всі проблеми дня якось самі собою відступали на задній
план. І завжди згадую, що лягали діти спати завжди в один час. Для нас був свій
розпорядок: о сьомій ми вставали, а о двадцять першій уже не могли дочекатися
того моменту, щоб пірнути в ліжко. Після вечері ми з сестрою сідали за книжку,
малювали, ліпили або слухали розповіді тата чи мами і сон приходив непомітно,
але заволодівав нами повністю. Тому і своїх дітей я також привчала до такого
розпорядку, як це радить народна педагогіка, і проблем не виникало ніколи. Адже
дитина повинна мати повноцінний сон, чим менша дитина, тим більше вона повинна
спати, щоб добре рости і правильно розвиватися та мати міцну нервову систему і
бути здоровою. І тому ввечері не слід дітям засиджуватись перед телевізором,
щоб передивитися всі програми, чи за комп’ютером, щоб погратися, а то й
влаштовувати рухливі ігри. А було б дуже добре, щоб тато чи мама пригорнули
своє дитя до себе і дивлячись крізь вікно на далекі зорі, помріяли, розказали
дитині казку і послухали казку-мрію своєї дитини. У такі хвилини діти і батьки
стають ще ближчими, ще ріднішими — це незабутні миті у житті. А дитина,
відчуваючи любов тата і мами, їхнє тепло і щирість стосунків, стане набагато
спокійнішою, привітнішою і добрішою. Тому що багато негативного у поведінці
дітей виникає саме із-за віддаленості дітей від батьків — кожен сам по собі.
Дуже добре, щоб перед сном дитина почитала або послухала оповідання чи казку з
уст мами, тата, бабусі чи дідуся, діти люблять малювати, то чому б не
помалювати чи не поліпити, скласти конструктор разом з братиком чи сестричкою
чи з іншими членами родини. Головне, щоб у хаті був мир і спокій, не було
сварок і веселих гулянок. Адже з давніх-давен, там, де були малі діти,
вечорниць не проводили. І дітей на вечорниці не пускали, тому що в таку пізню
пору діти повинні спати. Так вчить і народна педагогіка, мудра наука
українського народу.
Сьогодні дуже важливо повернутися нам усім
до цього народного джерела і взяти з нього все найкраще щодо виховання дітей.
Недаремно ж кажуть люди:
Який той кущ, така і
хворостина,
Які батьки, така у них дитина. Народ таке завжди спостерігав І так про це сказав, як зав’язав. Дитина від батьків своїх залежить. Її виховувати треба, як належить. Любов давати, радість і тепло, Щоб сонечко в її душі цвіло. І скільки б не було дитині літ, Щоб йшла вона дивуючись у світ І роздавала щедро доброту — Важливо знати істину просту. |
Немає коментарів:
Дописати коментар