Навчальний календар на 2016-2017 н.р.

 

  Заняття «Чарівні слова»

Мета: створити розвивально-пізнавальне середовище;вчити дітей бути ввічливими; формувати комунікативну компетентність; здійснювати морально-етичне виховання.

Обладнання : картки з завданнями.

Хід заняття.

 Що ви відчуваєте, коли до вас звертаються ввічливо? Що станеться, якщо люди не говоритимуть  одне одному ввічливих слів? Чи можуть вчинки бути ввічливими? Перерахуйте різні ввічливі вчинки.

Читання дітям казки «ВВІЧЛИВИЙ КРОЛИК»

Жив собі Кролик, доволі скромний та ввічливий. Одного разу, досхочу наївшись капусти на селянському городі, він уже зібрався додому, як раптом помітив лисицю. Вона по­верталася до лісу. їй не вдалося викрасти курку з селянського двору, і вона була вкрай розлючена та голодна. У Кролика затремтіло серце. Бігти, але куди?! І він чимдуж кинувся до печери. Він не знав, що там очікувала його інша грізна не­безпека — у печері поселилася Змія.

Кролик, однак, був добре вихованим і знав, що без до­зволу до чужої оселі входити не варто. «Необхідно привіта­тися, - подумав він, - але з ким?.. Із печерою, звичайно!» І, присівши на задні лапки, Кролик ввічливо промовив:

 — Здрастуйте, добра печеро! Дозвольте мені, будь ласка, увійти.

Як же зраділа Змія, зачувши голос Кролика. Вона ж так полюбляла кроляче м'ясо.

—             Заходьте, заходьте! — відповіла вона, маючи намір об­дурити Кролика. Проте той по голосу враз зрозумів, із ким має справу.

—             Вибачте, що потурбував вас, — сказав він. — Я зовсім забув, що на мене чекає крільчиха! До побачення! — і кинувся навтікача.

Прискакав Кролик до своєї нори та замислився над тим,  що ввічливість ніколи нікому ще не зашкодила. А Змія скрутилася у клубочок і прогарчала:

—            Краще б я йому не відповідала! О, ці вже мені ввічливі кролики! І треба ж було йому просити дозволу увійти!

Запитання та завдання до казки

Перерахуйте всі ввічливі слова, які вимовив у цій казці ввічливий Кролик. Уявіть, що ввічливий Кролик відкрив у лісі Школу Ввіч­ливості. Розкажіть, як буде облаштована ця школа. Згадайте якийсь випадок із свого життя, коли вам допо­могла увічливість. Як ви вчините, коли хтось грубо розмовлятиме з вами або з вашими друзями ?

Гра «Школа Ввічливості»

Усі діти утворюють чарівне Коло Ввічливості. Одна дитина промовляє якесь ввічливе слово своєму сусідові. Той, у свою чергу, повторює це слово та додає до нього своє. Наступний по колу повторює два по­передні ввічливі слова та додає до них своє і т. д.

Малюнок «Ввічлива людина»

-              Намалюйте, з чим би ви могли порівняти ввічливу людину. Чому?

Творче завдання «Привітні люди»

-              Давайте прочитаємо прислів'я: «Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — завзятих ворогів», «Ласкаве слово що весняний день», «Не будь примітний, а будь привітний». А зараз поділіться на пари та отримайте картки із завданням скласти невеличкі сценки-діалоги між привітним учителем і учнем, покупцем та продавцем,водієм і пасажиром, лікарем та хворим, бабусею й онуком та ін.

Підсумок .

Діти, давайте протягом дня порахуємо, скільки ввічливих слів ви сказали людям. А протягом тижня говоріть  всім якомога більше ввічливих слів. Наприкінці тижня ми з вами  обговоримо, що змінилося в вашому житті упродовж цих днів . 

Проект для учнів 3 класу

Тема: Квіти в моєму житті.

І. Проблема

Охорона навколишнього середовища. Збереження розмаїття рослинного світу України.

Проблемні питання:

-         Яке значення квітів в моєму житті?

-         Які мої найулюбленіші квіти?

-         Як необхідно дбати про квіти?

ІІ. Планування

1.     Пошук інформації про квіти свого регіону та заходи по їх збереженню.

2.     Створення продукту. Підготовка матеріалів до презентації міні-проектів.

3.     Презентація. Самооцінка міні-проекту.

ІІІ. Пошук інформації

А) Корисна інформація

Що означають квіти в житті?

Вони нас вчать любові й доброті,

Вони дають наснагу і натхнення,

Вони дарують радість сьогодення.

Як часто ви замислюєтесь над тим, що означають квіти у вашому житті?

Квіти ростуть на полях та лугах, у лісах і навіть на озерах. Буяють вони різнобарв’ям на наших подвір’ях з ранньої весни до пізньої осені. І в кожній тій квітці прихована краса, натхнення, безмежна любов до рідної  землі та прекрасного.

Квіти – це емоції, цікавість і радість. Вони вчать нас бути уважнішими ,відповідальнішими, ніжнішими та добрішими. Милуйтеся квітами у їх природному середовищі. Ідіть на прогулянку в ліс, на луки, в гори. Відвідуйте місцеві парки. Вирощуйте квіти на пришкільних ділянках та у себе вдома.

Лісові квіти. Вони тішать око, серце і душу всіх, хто прийшов до лісу. Ліс починає квітнути ще з кінця зими. Радійте первоцвітам: під сніжникам, проліскам, сон-траві, рясту. Інші рослини квітнуть аж до осінніх холодів.

Квіти луків (польові квіти) «Подарунки луків» не тільки тішать своєю природною красою, але ще й дуже корисні. Це – календула ,ромашка, волошка, мак польовий, фіалка польова.

Квіти водойм. Ці квіти плавають на поверхні води. Це біле латаття, глечики жовті.

Гірські квіти. Квіти Карпат – це фіалка скельна, арніка гірська, дзвоники альпійські, дикорослі лілії, гвоздики. «Долина нарцисів» - казкове творіння природи. Це заповідник ,який знаходиться у центрі Закарпатської області неподалік від міста Хуст. Декілька гектарів землі вкриті білими квітами-сніжинками – гордими нарцисами.

Квіти парків, присадибних ділянок. Це троянди, лілії, гладіолуси, флокси, фіалки, чорнобривці, жоржини.

Не варто думати ,що квіти у житті людини відіграють виключно естетичну роль. Квіти сприяють очищенню і оздоровленню повітря навколо нас ,наповнюють його киснем, тонким і ніжним ароматом. Це парфуми і косметика. З квіток липи і ромашки ми настоюємо чаї.

Пам’ятка!

Квіти потребують вашої уваги ,піклування та любові.

Лісові та квіти луків не рвіть ,не ламайте, не топчіть. Залиште їх для тих, хто прийде після вас. Милуйтеся квітами, фотографуйте та замальовуйте їх на згадку.

Доглядайте квіти на присадибних та дачних ділянках.

Займайтесь вирощуванням квітів на пришкільному подвір’ї. квіти можна висадити так, що вони будуть квітнути та милувати ваше око з ранньої весни до пізньої осені. Прополюйте, зрошуйте їх, підживлюйте.

Які дивовижні ці квіти,

У кожній чарівність своя..

Всі різні, та й що говорити –

У квіти закохана я.

Дивитись годинами можна

На ніжні пелюстки в росі.

Дивує і радує кожна,

А щастя дарують усі.

               Н.Красоткіна

Б) опрацювання додаткової літератури ,рекомендованої вчителем.

В) обробка інформації.

ІV. Продукт, створений у процесі вирішення поставленої проблеми.

Продуктом можуть бути: малюнки, фотоальбом, гербарій, газета, вірші, загадки, казка, легенди, пам’ятки про правила вирощування декоративних рослин, клумба біля школи, виставка квітів, екскурсія.

Підготовка матеріалів до презентації міні-проекту.

V. Презентація. Самооцінка міні-проекту.

1. Усний виступ за складеним планом (ілюстрації до виступу):

А) значення квітів в житті людини;

Б) мої улюблені квіти;

В) як я доглядаю за квітами.

2. Родинне свято.

3. Папка (порт фоліо), в якій зібрані всі робочі матеріали.

Література:

Сало Т.О. ,Сало О.В. Природознавство. Практичний посібник учня початкової школи. – Чернігів: Країна мрій, 2013. С 192

23 лютого-День Захисника Вітчизни.

«Спортивне свято»

Тема: Відзначати День Захисника Вітчизни,сприяти згуртуванню учнівського колективу. Розвивати розумові і фізичні здібності,кмітливість,спритність. Виховувати патріотичні почуття  до рідної України,дружби та взаємоповаги один до одного,взаєморозуміння. Прищеплювати інтерес до фізкультури та спорту.

Інвентар: скакалки, тенісні м’ячі,канат, футбольні м’ячі,мішені, свисток

Місце проведення :спортивна зала.

Учасники змагань: команди учнів середніх класів у складі  восьми хлопців в кожній команді.

Суддівська бригада: запрошені гості, представник адміністрації школи, вчитель фізкультури.

Хід свята.

Уболівальники займають місця в залі. Під звуки маршу входять ведуча свята ,за нею-капітани команд із емблемами команд та учасники змагань. Усі учасники обходять коло пошани і шикуються за лінією старту.

Ведучий:Шановні учні,батьки,вчителі,гості!Щиро, від усього серця вітаємо Вас зі святом - Днем захисника Вітчизни. Насправді - небагато в нас таких важливих дат, як день тих, чия професія - Батьківщину захищати. За словами Тараса  Шевченка, "у своїй хаті - своя сила, і правда, і воля", - то маємо обов'язково шанувати тих, чий святий обов'язок - захищати свою хату, боронити свою правду - своєю силою і своєю волею. Сьогодні в кожному домі віддають  шану  й повагу тим, хто в лиху годину війни мужньо боронив українську землю. Захисників Вітчизни вшановує вся Україна. Перед вами ми схиляємося, у вас вчимося любити Батьківщину.

         Сьогодні ми зібралися на фізкультурно-оздоровче спортивне свято присвячене Дню Захисника Вітчизни.

         Ведучий  надає слово членам журі. Голова журі оголошує про відкриття змагань і бажає успіхів командам.

                                     Естафета «Листоноші»

      Команди  шикуються в команду по одному. На відстані 10 метрів від команди  на підлозі лежить аркуш паперу ,поділений на клітинки,де записані правильні відповіді,які у сумках листоноші (сумку має кожна команда).Капітани команд

витягують лист із запитанням, біжать до «адресата», кладуть на правильну

відповідь і повертають сумку листоно­ші наступному гравцеві. Перемагає команда, яка швидше рознесе «пошту». Приклади запитань:

Яка найвища гора українських Карпат? (Говерла)

Яким видом спорту займаються брати Кличко? (Бокс)

У якій країні вперше відбулися Олімпійські ігри? (Греція).

Естафета «Рятівник»

   За сигналом учителя направляючі кожної команди біжать

до своїх команд і беруть за руки наступного учасника своєї команди. Тепер вони біжать парами, тримаючись за руки, об­бігають місце повороту і повертаються знову до своїх команд. Після цього у гру вступають треті номери команд, які беруться за руки з другими і так доти, доки всі гравці не пробіжать па­рами. Перемагає команда, яка закінчить біг першою без порушень правил.

Естафета «Влучний кидок»

     На відстані 10 м. від учасників навпроти кожної команди знаходяться мішені. Кожний учасник має по одному тенісному м’ячику. По черзі гравці кидають м’ячики в мішень. Кожне влучення в мішень приносить команді одне очко. Перемагає команда, яка влучила в мішень найбільшу кількість.

Естафета  «Скакуни»

    У капітанів команд в руках скакалки. За сигналом вони перші біжать до стійки, оббігають її, повертаються назад і подають один кінець скакалки другому гравцеві, а другий залишають у себе в руці. Потім обидва тримають скакалку поблизу підлоги, біжать уздовж своєї колони:один праворуч, другий-ліворуч. Гравці в колоні перестрибують через скакалку. Добігаючи до кінця колони капітани команд залишаються там, а другі біжать зі скакалками вперед і продовжують гру. Естафета закінчується тоді, коли останній гравець повернеться зі скакалкою до лінії старту. Виграє команда, яка раніше справилась з завданням.

Конкурс «Капітанський»

     Капітани команд беруть по одному футбольному м’ячу і стають у коло діаметром три метри. За сигналом починають жонглювати м’ячем різними способами.(На протязі конкурсу м’яч може впасти на підлогу два рази. Коли м’яч падає третій раз, конкурс для гравця в якого це відбулося, вважається завершений). Перемагає та команда, капітан якої  виконав жонглювання більшу кількість разів.

Конкурс «Перетягування канату»

     В конкурсі беруть участь шість учасників з кожної команди. На канаті, з кожного боку, знаходиться маркувальна стрічка, за яку учасники не можуть робити захват ближче до центру. Команди шикуються одна навпроти одної і беруть в руки канат. За сигналом починається перетягування. Гравець який потрапляє на половину суперників вибуває з гри. Перемагає команда, яка всіх суперників перетягне на свою  сторону.

  Підбиття підсумків свята. Визначення та нагородження переможців.

Зразки оформлення класних куточків

         

Батьки і діти (бесіда)

Дитина пішла в школу. Така щаслива перші дні, так поспішає у новий колектив, у свій клас. І все там цікаво, і уроки, й перерви веселі, і нові друзі. Але й осінь така гарна, теплі та сонячні дні, багато квітів і метеликів над ними, хоч у синьому небі все частіше журливе курликання. Це пташки відлітають. Але дітям весело і тепло. І граються вони аж до темноти. А потім поки ще спати вкладешся. Бо ж і кіно та мультики по телевізору, а то старші діти ще й відео дивляться чи веселу гру затіяли, який там сон! І лягає дитина спати пізно-пізно, а на ранок не піднімеш. Саме сон прийшов, а тут до школи будять. І так день за днем. І стає сумно. Нащо та школа, так добре вранці поспати, так затишно і тепло. А як згадає, що так доведеться до безконечності вставати і вставати, аж жаль бере, шкода себе робиться. І от придумує дитина, як би то до школи не піти. А фантазія у кожного своя. То їм захворіти хочеться, щоб вдома залишитися, то ще щось вигадають. І це непоодинокі випадки такого розпорядку. А звідси і проблеми виникають у дітей, у дорослих.

Ще цікавіше те, що мама з татом неначе й не помічають, що на небі вже й зорі висіялися, а діти ще бігають по вулиці самі, або риються в темноті у пісочниці, або придумують різні страшні ігри. І, навіть, не підлітки, а зовсім маленькі. А мами з татами в цей час дивляться з захопленням телевізор чи зайняті такими-сякими розмовами з сусідами. І не переживають, і не задумуються, що все може трапитися з дитиною, що їй завтра вранці вставати до школи, що дитя не виспиться. Чому так? Це байдужість до дитини, це недбалість батьків, махровий егоїзм і безтурботність, як це зрозуміти? І лише тоді, як трапиться лихо, сплескують руками і причитають. І повернув би все назад, щоб відвести біду, та це ж не кіно, що можна перекрутити плівку і стерти страшний епізод, це життя. Воно буває на тільки привітне, безтурботне і веселе, але й жорстоке, вміє бити і наказувати. А тоді людина у відчаї кричить: «За що мені така кара?» Кара за байдужість, за недбале ставлення до своїх обов’язків, за лінь — це великі гріхи. І дуже шкода, що їх несуть невинні діти, втрачаючи здоров’я, а часом і життя.

А я згадую своє дитинство. І повертаюсь, як пташка, у тепло своєї родини, відчуваю теплі і міцні долоні тата, який часто садовив мене на коліна і розказував безконечну казку, яку я давно знала напам’ять, навіть знала, де зупиниться тато, щоб підбадьорити мене слухати далі, але як же затишно мені було біля нього, як приємно. Або сиділи ми обох з мамою на маленьких стільчиках, а вона розказувала різні історії, обнявши і пригорнувши мене. Ми часто так сідали вечорами на кухні, а перед нами догорало вугілля у плиті і на цей вогонь можна було дивитись безконечно, бо там створювались все нові і нові картини, і летіла я на крилах фантазії у невідомі краї. Такі вечори любила не тільки я, але й мої подруги, які не раз приходили, щоб послухати розповіді моїх мами і тата. Усім було приємно, тепло і затишно. Ми заспокоювались і всі проблеми дня якось самі собою відступали на задній план. І завжди згадую, що лягали діти спати завжди в один час. Для нас був свій розпорядок: о сьомій ми вставали, а о двадцять першій уже не могли дочекатися того моменту, щоб пірнути в ліжко. Після вечері ми з сестрою сідали за книжку, малювали, ліпили або слухали розповіді тата чи мами і сон приходив непомітно, але заволодівав нами повністю. Тому і своїх дітей я також привчала до такого розпорядку, як це радить народна педагогіка, і проблем не виникало ніколи. Адже дитина повинна мати повноцінний сон, чим менша дитина, тим більше вона повинна спати, щоб добре рости і правильно розвиватися та мати міцну нервову систему і бути здоровою. І тому ввечері не слід дітям засиджуватись перед телевізором, щоб передивитися всі програми, чи за комп’ютером, щоб погратися, а то й влаштовувати рухливі ігри. А було б дуже добре, щоб тато чи мама пригорнули своє дитя до себе і дивлячись крізь вікно на далекі зорі, помріяли, розказали дитині казку і послухали казку-мрію своєї дитини. У такі хвилини діти і батьки стають ще ближчими, ще ріднішими — це незабутні миті у житті. А дитина, відчуваючи любов тата і мами, їхнє тепло і щирість стосунків, стане набагато спокійнішою, привітнішою і добрішою. Тому що багато негативного у поведінці дітей виникає саме із-за віддаленості дітей від батьків — кожен сам по собі. Дуже добре, щоб перед сном дитина почитала або послухала оповідання чи казку з уст мами, тата, бабусі чи дідуся, діти люблять малювати, то чому б не помалювати чи не поліпити, скласти конструктор разом з братиком чи сестричкою чи з іншими членами родини. Головне, щоб у хаті був мир і спокій, не було сварок і веселих гулянок. Адже з давніх-давен, там, де були малі діти, вечорниць не проводили. І дітей на вечорниці не пускали, тому що в таку пізню пору діти повинні спати. Так вчить і народна педагогіка, мудра наука українського народу.

Сьогодні дуже важливо повернутися нам усім до цього народного джерела і взяти з нього все найкраще щодо виховання дітей. Недаремно ж кажуть люди:

Який той кущ, така і хворостина, Які батьки, така у них дитина. Народ таке завжди спостерігав І так про це сказав, як зав’язав. Дитина від батьків своїх залежить. Її виховувати треба, як належить. Любов давати, радість і тепло, Щоб сонечко в її душі цвіло. І скільки б не було дитині літ, Щоб йшла вона дивуючись у світ І роздавала щедро доброту — Важливо знати істину просту.

Важливо для кожного з нас знати прописні істини, щоб виховувати дітей хорошими, добрими, співчутливими і мудрими. Адже дитина прийшла у цей чарівний світ жити, творити, радіти і любити. Як же важливо, щоб вона була щасливою у кожен період свого життя, щоб мала підтримку, відчувала розуміння, мала з ким поспілкуватися, одержала вчасно пораду і розраду, співчуття. А хто ж як не мама з татом, найрідніші на цілій землі люди, повинні турбуватися про дитину на білому світі. Вони ж дитині дали життя і повинні, навчити як правильно ним розпорядитися, щоб виконати свою місію на землі. А місія у кожного з нас різна і в той же час одна — творити добро, бо приходимо ми всі у цей світ для добра. І вже враховуючи індивідуальні здібності і таланти кожна людина повинна пройти свій шлях. Тому ми всі такі різні, такі неподібні один на одного. Тому й не можна одну дитину порівнювати з іншою, бо немає двох однакових. Кожна дитина одна така на цілий світ. Ось погляньте на листочки дерева. Ви відразу скажете, що це — клен, а це липа, а це каштан, але знайдіть два однакові листочки на дереві! Не знайдете. Так і люди — всі різні. Але кожен батько і мати повинні виконувати святий обов’язок — любити, турбуватись, виховувати свою дитину, адже діти роблять у житті перші кроки і завдання батьків допомогти їм у цьому, порадити, підтримати, захистити, щедро і щиро віддавати свою любов, ласку, тепло дітям, на те ж ми й батьки. Тому з перших днів навчання треба привчати дитину до розпорядку дня, до того, що в неї тепер нові завдання, інше життя. І що той розпорядок, який пропонують батьки, найкращий для дитини. А тому не лінуйтесь зайнятися з дитиною якоюсь спокійною роботою, щоб зацікавити її, заспокоїти. Займіться читанням, тихою розмовою, адже ви й самі недавно з дитинства і кожному з вас є про що розповісти своїй дитині, а тоді вчасно вкласти в ліжечко і оберігати її сон, тобто підтримувати тишу в домі, вимкнути телевізор, навіть пожертвувавши своєю улюбленою передачею по телебаченню, а увімкнути тихо-тихо спокійну і чарівну музику, щоб вона заворожувала і понесла дитину в чарівну казку сну. І самі привчайтеся до того, що дитині потрібна ваша увага, ваша щоденна турбота, тиша і спокій. Бо ж дитина — це найдорожчий скарб, заради якого можна і треба пожертвувати своїми інтересами, розмовами з подругами, передачами і т. д. Отже, розпорядок дня для дітей — це не просто забавка чи видумка вчителів та лікарів — це необхідність, якої треба дотримуватись, щоб діти виростали здоровими.

Бесіда: Комп"ютер та телевізор в житті дитини

Сьогодні телевізор і комп'ютер настільки міцно увійшли в наше життя, що в багатьох будинках працюють майже цілодобово. Одні вмикають телевізор «для фону», інші з головою поринають у телесвіт і витягнути їх звідти непросто. Діти мало не з пелюшок починають дивитися телевізор, з кожним роком проводячи біля нього все більше і більше часу.

       Якщо дитина щодня подовгу сидить біля телевізора, то батькам слід насторожитися - все вказує на те, що їх чаду нема чим зайнятися. Вони в цьому теж винні. Деякі батьки сприймають блакитний екран в якості няні. Прийшов з дитсадка? Сідав перед телевізором - отримуй свою пустушку і нікому не заважай.

          Навряд чи хто-небудь серйозно стане заперечувати шкоду телебачення для здоров'я дітей. Всі розуміють, що це так. На психіку підлітків, наприклад, дуже негативно впливають сумнівні новації режисерів і шоуменів - вони приймають це за норму поведінки. Щоденні криваві сцени на екрані виробляють неприродне ставлення до смерті, і це потім виливається в суїциди і ненавмисні вбивства. Відношенню до протилежної статі багатьох підлітків навчають сучасні реаліті-шоу. Вони так міцно впроваджуються в підсвідомість, що діти сприймають відносини героїв як еталон і починають їх сліпо копіювати.

             Фізичне здоров'я теж страждає. Проблеми із зором не змушують себе чекати. Дитяча короткозорість - справжня світова епідемія. Коли дитина сидить біля телевізора, його очі сприймають зображення як світлового потоку, заломлюється усередині очного яблука, проектуючи на сітківку. Дитина, сам того не помічаючи, напружує очі, щоб картинка стала чіткіше. Постійний рух на екрані змушує його уважно вдивлятися в деталі і ще більше напружуватися. Якщо щодня дитина проводить багато часу перед телевізором або комп'ютером, та ще в погано освітленому приміщенні, навантаження на очі стає надмірною. Результат - зорове перевтома. Якщо не вжити заходів, зір різко погіршиться.

              Сьогодні телебачення активно витісняє читання, а це безпосередньо впливає на інтелектуальний розвиток - діти втрачають здатність мислити. Багато психологів одностайні в тому, що щоденне багатогодинне сидіння біля телевізора або комп'ютера призводить до дезадаптації. Реальне життя відходить на другий план. Дитина менше спілкується з однолітками, відвикає думати. Це і є перехід у віртуальний світ. Якщо час, проведений поза телевізора або комп'ютера, він вважає витраченим даремно, значить віртуальна залежність не за горами.

            Сучасний світ неможливо уявити без комп'ютерів, телевізорів та інших технічних новинок. Мова не про те, щоб зовсім відгородити від них дитини, потрібно лише обмежити час, який він проводить поруч з ними. Маленька дитина повиннапроводити біля телевізора чи комп'ютера не більше одного-двох годин на день, підліток - до чотирьох годин. Якщо дитина відразу не готова  прийняти таку «теледісціпліну», то вводити її можна поступово. Наприклад, для початку домовитися з ним, щоб він не дивився телевізор під час їжі. Необхідно чимось захопити своє чадо: записати в секцію, віддати в музичну школу, ходити разом в басейн.

    Комп'ютер і телевізор можуть серйозно допомогти дитині в розвитку. Малюкові можна пропонувати мультфільми, освітні передачі. Освоювати комп'ютер теж необхідно, але навантаження на очі повинна бути розумною. Малюкам молодше двох років дивитися телевізор не рекомендується. Крім навантаження на очі, він може стати сильним збудником, тобто некеровано впливати на центральну нервову систему дитини. Дітям старше двох років не варто проводити біля телевізора більше півгодини в день.

     Дивитися телевізор дитина повинна обов'язково сидячи. Екран краще розташувати прямо перед ним. Не можна допускати, щоб він дивився на екран збоку. Увечері необхідно додаткове освітлення. Відстань від очей до екрана повинна бути не менше трьох метрів. Якщо екран досить великий, дитину слід посадити якомога далі від нього.

    Розвиваючі програми стануть ще більш поширені, коли цифрове телемовлення прийде в кожен дім. Нерозумно заперечувати навчальний потенціал телевізійних і комп'ютерних технологій. Але міняти реальний світ на віртуальний ще нерозумніше. Потрібно знайти золоту середину і тоді все піде тільки на користь.